Колись давно наприкінці Криниччины був ставочек, що з'єднувався із Сулою. До дерева прив'язували на замок човна. Одним із власників човна був Степан Мажара, що жив на відшибі, у лісі, на схилі. До нього я заходив, брав ключа і користувався човном. Добре було! А зараз немає цього ставочка. Давно немає Степана Мажари, і навіть сліду від його хати не залишилося.
