Церква в Свиридiвцi була стара, а в Луцi та iнших селах вже спорудили новi. Вирiшили спорудити i в Свиридiвцi. Насамперед, щоб мати свою цеглу, побудовали цегельню. Мали думку поставити церкву на вигонi. Пан Волошин вже й грошей пообiцяв чимало дати, якщо буде збудована саме на вигонi. Та побутує думка, нiби в Полтави запропонували реставрувати стару, як таку, що має iсторичну цiннiсть.При церквi була бiблiотека, 30 десятин церковноï землi в рiзных мiсцях. 40 рокiв був священником у сели Базилевський. За кiлька рокiв перед першою свiтовою вiйною церква була повнiстю перебудована i мала вже вигляд не корабля, а хреста. Особливу красу та довершеннiсть мав iконостас.
Брат М.С.Шиша Савка, який навчався у Киïвськiй малярськiй школi i проходив практику в Лаврi, намалював великий (4 х 3м) образ «Воскресiння Христове» у правому крилi, а в лiвому – «Рiздво Христове». Учив малювати i дiтей М.П.Терешкевича. Репресований в 30-i роки за любов до Украïни, Савка Шиш десь так i загинув. (М.Петренко, «Зоря» №95)
Я первый раз побывал в Свиридовке в 1952 году, мне было 6 лет. В церкви было кино. Наверху, над экраном, висел большой транспарант с Лениным – Сталиным – Энгельсом и Марксом. Помню еще, что там показывали немое кино, без звука.
Пише Зоя Янушевич, 6 червня 1995: "Трійця – дуже красиве свято колись було. Пам'ятаю, як його обставляли у Свиридовке в самі важкі роки: ходили за лепехою на Корінське, устеляв нею підлогу й долівку. Усюди ставили гілочки берізки, липи, клена й, звичайно ж, букети польових квітів. І завжди в дому щось пекли, пахло пирогами, навіть у самий голодний час. І мама теж завжди намагалася щось приготувати, спекти. Було дуже врочисто".
Комментариев нет:
Отправить комментарий