Настав ХХ вiк – вiк найжостокiших свiтових воєн, атомних, воневих та нейтронних бомб, iнших видiв масового знищення людей. Вiк, коли з лиця землi зникли назавжди деякi види тварин, рослин, зникли тисячi рiчок та озер, лiсiв та гаïв. Зникли цiлi народи, згинули ïхнi мова i культура. Та серед усiх земель i народiв, здається, найбiльшого лиха зазнав украïнський народ. Його iсторiя – це iсторiя його нищення. Його працьовитiсть, доброта та багатства землi вабили до себе всяких зайд, пройдисвiтiв i колонiзаторiв. Поневолювачi намагались не тiльки панувати тут, а й витiснити корiнне населення на безмежнi простори Росiйскоï iмперiï. I споконвiчнi жителi батькiвщини змушенi були кидати рiднi хати, батькiвськi могили i шукати собi долю по свiх свiтах, а свиридiвцi – здебiльшого на Далекому Сходi та в Схiдному Сибiру.
Читати повністю тут.
Комментариев нет:
Отправить комментарий