Свиридовка, на Детинце. 1961 г.
понедельник, 17 января 2022 г.
суббота, 24 октября 2020 г.
среда, 5 сентября 2012 г.
Свиридовка, 2012-й год
В этом году Сула полностью заросла водорослями, покрыта тиной. Купаться стало невозможно. Грустная картина.
Старый сарай в Свиридовке. Был построен в 1910 г.
Всё в кредит? Объявления у свиридовского Дома культуры.
В Свиридовке около Дома культуры теперь постоянно, круглосуточно, долдонит радио. Отвратительно! Его бубнение слышно везде, даже далеко на реке. Говорят, что эта дурацкая идея - включить постоянно работающее радио - пришла в голову Толику "Бему", который нынче в правлении. И никто не возмутится, не потребует прекратить это.
Старый сарай в Свиридовке. Был построен в 1910 г.
Всё в кредит? Объявления у свиридовского Дома культуры.
В Свиридовке около Дома культуры теперь постоянно, круглосуточно, долдонит радио. Отвратительно! Его бубнение слышно везде, даже далеко на реке. Говорят, что эта дурацкая идея - включить постоянно работающее радио - пришла в голову Толику "Бему", который нынче в правлении. И никто не возмутится, не потребует прекратить это.
понедельник, 9 января 2012 г.
Меседж з Свиридiвки
Радість у селі! Ремонт с/ради - на 80 000 грн! тепер 6 працівників ух у якому комфорті! А для створення дитсадочка грошей немає - невигідно. а у вас в сім''ї діти вигідні? Хто ж повернеться в це село, якщо новій сільській владі наплювати на молодь? Аби собі зарплата побільше та не тривожив ніхто, бо дитсадок - це шмат роботи, а з стільця вставати ох як не хочеться, саме дрімота...солодка яка, і грошенята капають. Новий анекдот появився - ремонтуватимуть клуб - кому? чиємусь родичеві? то на ремонт 100 чи 200 чи 300 тисяч є! ура! хто туди ходитиме, якщо влада потиху розтаскує і винищує село? Ще новина: в старому приміщенні - розбомбленому - дитсадка підлогу зривають серед білого дня - за 10 м від с/ради і ніхто не насмілиться помішати - людям же треба, а по бувших фермах з металошукачами ходять теж вдень, бо вночі не видно нічого, і везуть металобрухт аж машини присідають - теж правильно, хай прибирають заодно перекопають красивіше буде. Хазяйнує Свиридівка. жаль, хазяїни чужі, бо свого немає.
Стрела
Стрела
пятница, 24 декабря 2010 г.
понедельник, 6 декабря 2010 г.
Село моє, Свиридiвка (Iстрiя в спогадах сiльських старожилiв)
Настав ХХ вiк – вiк найжостокiших свiтових воєн, атомних, воневих та нейтронних бомб, iнших видiв масового знищення людей. Вiк, коли з лиця землi зникли назавжди деякi види тварин, рослин, зникли тисячi рiчок та озер, лiсiв та гаïв. Зникли цiлi народи, згинули ïхнi мова i культура. Та серед усiх земель i народiв, здається, найбiльшого лиха зазнав украïнський народ. Його iсторiя – це iсторiя його нищення. Його працьовитiсть, доброта та багатства землi вабили до себе всяких зайд, пройдисвiтiв i колонiзаторiв. Поневолювачi намагались не тiльки панувати тут, а й витiснити корiнне населення на безмежнi простори Росiйскоï iмперiï. I споконвiчнi жителi батькiвщини змушенi були кидати рiднi хати, батькiвськi могили i шукати собi долю по свiх свiтах, а свиридiвцi – здебiльшого на Далекому Сходi та в Схiдному Сибiру.
Читати повністю тут.воскресенье, 21 ноября 2010 г.
Тиша над Свиридівкою
Будинок клубу в Свиридівцi. Давно в аварійному стані.
Тихий вечір у центрі села. Біля автобусної зупинки. Безлюддя.
Всі фотографії клікабельні.
среда, 27 октября 2010 г.
Свиридівка під час ІI Світової війни
«…Режим німецьких окупантів, здавалось би, виключав будь-які прояви суспільного життя полтавців. Але в міру того, як фронт відкочувався все далі на схід, вони поволі почали пристосовуватися до нового порядку, і в напівмертвих селах і містах Полтавщини з'явилися перші ознаки культурного життя, насамперед у найбільш звичній для українського народу формі "Просвіт". Незважаючи на окупацію, потяг до освіти і культури в українців був незборимий.
Просвітянські осередки почали виникати відразу після вступу німецьких військ на терени Полтавщини. Ініціаторами їх створення виступала національне свідома українська інтелігенція, яка ще залишалася після двадцяти років більшовицького терору. Насамперед, — це були вчителі, які найближче стояли до народу і користувалися його довірою. Чимало зусиль до створення "Просвіт" доклали також похідні групи ОУН, як мельниківської, так і бандерівської орієнтації, які через просвітянські товариства намагалися пропагувати серед полтавців ідеї відновлення незалежної Української держави. У повідомленні командуючого поліцією безпеки і СД в Україні від 2 жовтня 1942 року "Про український рух опору" говорилося: "Робляться спроби проникнення прихильників Бандери в культурні, наукові та інші неполітичні організації з метою спрямування їх діяльності в націоналістичному дусі. Особливу увагу приділяв рух українському культурному об'єднанню "Просвіта"
В Лохвицькому районі "Просвіти" були створені в більшості сіл. Вирішальну роль у їх організації відіграла газета "Лохвицьке слово", яка, попри жорстокий окупаційний режим намагалася зберігати українське обличчя і сприяти національному відродженню краю. Кількість членів просвітянських товариств у районі перевищувала дві тисячі чоловік. Це були вчителі, медичні працівники, службовці окупаційних установ, колишні колгоспники. Однією з кращих вважалася "Просвіта" в селі Свиридівці , яку очолював М.Г. Головко. Тут діяв народний хор, драматичний та музичний гуртки. На честь 60-річчя від дня народження Архипа Тесленка члени "Просвіти" влаштували для односельців літературний вечір та поставили водевіль "Москаль-чарівник". Організатором "Просвіти" в селі Степуки був старший поліцай Василь Іванович Кива. Під час сталінської колективізації його родину було розкуркулено, і він десять років поневірявся в чужих краях».
«Максима Цьомку із села Свиридівки Лохвицького району розкуркулили в 1930 році, забравши всі господарські приміщення до колгоспу. Напередодні війни він працював виконавцем у сільській раді. Німців, як визволителів, М. Цьомка зустрів квітами. Побачивши таку відданість, німці призначили його спочатку лісником, а згодом — старостою села». ("Лохвицьке слово")
среда, 13 октября 2010 г.
"Червонi Могили"
Вид здалеку
Я на верхівці кургану, розмовляю по мобільнику.
У цьому році в серпні, коли я був у Свиридівцi, вдалося з'їздити на велосипеді до «Червонiх могил». Це ланцюг скіфських курганів. Бачив тільки один, про існування інших вже дізнався потім, але ті інші знаходяться на великій відстані. Весь курган розкопаний і пробуравлений. Незадовго до мого відвідування кургану туди приїжджали люди, спалили всю траву на ньому і шукали там золото за допомогою металошукача ...Ось що писала про «Червонi могили» З.В. Янушевич:
«Великі кургани на «Ведмідцi», які місцеві люди називають «червоніми», а іноді «шведськіми» могилами, - це скіфські кургани-поховання. Скіфську кераміку з нижніх шарів валу я збирала і возила фахівцям-археологам, вони підтвердили її походження. На цій території в 6 - 5 століттях ДО н.е. жили скіфи-орачі ».
Могили ці називаються червоними (є багато "червоних могил" в Україні), тому що при похованні скіфи вживали червону фарбу - охру. Нею покривали частини тіла померлого, також кістки. Це мало магічне значення. При розкопках курганів до цих пір знаходять цю червону фарбу. У великих курганах поховані племінні вожді скіфів.
Скіфи - народ іранської групи. До приходу слов'ян скіфи заселяли майже всю територію України.
Вiдео - тут.
пятница, 8 октября 2010 г.
У Свиридівцi залишилося менше 500 людей
А це довідка за 1903 рік:
Следующая зa Лохвицей станция этого пути Юсковцы лежит в 15 верстах от предыдущей. Станция грузит товара для отправки более 1,1 милл. пудов (преимущественно хлеба). В районе станции расположено несколько людных селений. Так, верстах в 2,5 к западу от станции, на левом берегу р. Сулы лежит волостное село Лохвицкого у. Лука, имеющее около 3,5 тыс. жителей, церковь, больницу, еженедельный базар и две ярмарки. Верстах в 5 вверх по Суле от с. Луки, на правом ее берегу расположено волостное село Свиридовка , в котором свыше 2 тыс. жителей, церковь, несколько лавок и базар два раза в неделю. Еще выше по реке версты на 4, на левом берегу лежит с. Белогорелка о 2,5 тысячным населением. Наконец от села Свиридовки верстах в 8 находится еще людное село Ярошовка, имеющее свыше 3 тыс. жителей, церковь, несколько лавок и до 40 ветр. мельниц. С другой, восточной стороны железной дороги, в 12 вер. от ст. Юсковцев расположено волостное село Гадячского уезда Андреевка, имеющее до 1.800 жит., школу, лавки, базар, до 20 ветр. и одну вод. мельницу и винокуренный завод. В эпоху освобождения крестьян село это принадлежало Вас. А. Кочубею, владевшему здесь 6.000 дес земли.
МАЛОРОССИЯ. Полное географическое описание нашего отечества.Настольная и дорожная книга для Русских людейП.П. Семенов, академик В.И. Ламанский, Том 7, Издательство: В.И. Давриена 1903
Следующая зa Лохвицей станция этого пути Юсковцы лежит в 15 верстах от предыдущей. Станция грузит товара для отправки более 1,1 милл. пудов (преимущественно хлеба). В районе станции расположено несколько людных селений. Так, верстах в 2,5 к западу от станции, на левом берегу р. Сулы лежит волостное село Лохвицкого у. Лука, имеющее около 3,5 тыс. жителей, церковь, больницу, еженедельный базар и две ярмарки. Верстах в 5 вверх по Суле от с. Луки, на правом ее берегу расположено волостное село Свиридовка , в котором свыше 2 тыс. жителей, церковь, несколько лавок и базар два раза в неделю. Еще выше по реке версты на 4, на левом берегу лежит с. Белогорелка о 2,5 тысячным населением. Наконец от села Свиридовки верстах в 8 находится еще людное село Ярошовка, имеющее свыше 3 тыс. жителей, церковь, несколько лавок и до 40 ветр. мельниц. С другой, восточной стороны железной дороги, в 12 вер. от ст. Юсковцев расположено волостное село Гадячского уезда Андреевка, имеющее до 1.800 жит., школу, лавки, базар, до 20 ветр. и одну вод. мельницу и винокуренный завод. В эпоху освобождения крестьян село это принадлежало Вас. А. Кочубею, владевшему здесь 6.000 дес земли.
МАЛОРОССИЯ. Полное географическое описание нашего отечества.Настольная и дорожная книга для Русских людейП.П. Семенов, академик В.И. Ламанский, Том 7, Издательство: В.И. Давриена 1903
четверг, 7 октября 2010 г.
З історії колективізації та Голодомору в Лохвицькому районі
"Наші, наприклад, їхали колошматить Свиридівку, а буксири звідти з тією ж метою їхали до нас. Такий обмін виключав будь-яке милосердя і підвищував результативність обшуків. Чужі активісти відбирали останнє, не зважаючи на жіноче голосіння і плач дітей".
Читати - тут.
Читати - тут.
Євдокія Гордійко
"Хочу розповісти про жінку, яка на це заслуговує. 20 квітня Євдокії Гордійко із села Свиридівка Лохвицького району виповнилося 100 років. Вона - мати чотирьох дітей. Майже 80 років пропрацювала в колгоспі..." - читати тут.
суббота, 18 сентября 2010 г.
воскресенье, 12 сентября 2010 г.
"Свято знань" - 2010
У цьому році в Свиридівка не було жодного першокласника. Школу частково скорочують.
воскресенье, 29 ноября 2009 г.
Микола Петренко: Славна людьми земля свиридiвська
Багатим i веселим було колись козацьке село Свиридiвка. Все у вишневих садах та вербах, зi своïми чудовими зеленими левадами, лiсами, що обступали його як темни грозовi хмари, та чудовими краєвидами на широку долину рiчки Сули. Жили в ньому вiльнi козаки-хлiбороби i тiльки бiльше десятка родин було крiпацьких, що були власнiстю небагатих панiв, та ще декiлька родин мiщан та дворян. Євреï, росiяни з'явилися лише в ХХ столiттi. Висока моральнiсть та поряднiсть окремих дворянських сiмей добре впливала на загалний моральний клiмат села i збереглася у пам'ятi до цього часу.
Стаття - тут.
Стаття - тут.
вторник, 24 ноября 2009 г.
Про свиридiвське городище.
Свиридiвка. Городище.
Двошарове городище «Дитинець», селище с.Свиридівка, ур.Дитинець, Свиридівська с/р, правий високий берег р.Сула VI-IV, ІІІ-ІІ ст. до н.е.; XI-XIII ст., скіфський час, доба Київської Русі Ґрунтові насипи валів, рови, сліди насипу башти, колодязя Розміри городища —100х15-75 м та 340х250 м; розміри селища — 300х40-300 м. Загальна площа — 4,3 га
Стаття Гейко А. В. "Підготовчі етапи виготовлення посуду населенням дніпровського лісостепового лівобережжя у VII—III ст. до н. е". (скiфськи перiод) - тут
(Проблемы истории и археологии Украины. Тезисы докладов научной конференции 21-23 октября 1999 г. Харьков, 1999.)
Виходить, що люди жили у Свиридiвцi дві з половиною тисячі років тому ...
Двошарове городище «Дитинець», селище с.Свиридівка, ур.Дитинець, Свиридівська с/р, правий високий берег р.Сула VI-IV, ІІІ-ІІ ст. до н.е.; XI-XIII ст., скіфський час, доба Київської Русі Ґрунтові насипи валів, рови, сліди насипу башти, колодязя Розміри городища —100х15-75 м та 340х250 м; розміри селища — 300х40-300 м. Загальна площа — 4,3 га Стаття Гейко А. В. "Підготовчі етапи виготовлення посуду населенням дніпровського лісостепового лівобережжя у VII—III ст. до н. е". (скiфськи перiод) - тут
(Проблемы истории и археологии Украины. Тезисы докладов научной конференции 21-23 октября 1999 г. Харьков, 1999.)
Виходить, що люди жили у Свиридiвцi дві з половиною тисячі років тому ...
вторник, 22 сентября 2009 г.
понедельник, 21 сентября 2009 г.
Село Лука
Село Лука велике, в ньому проживає близько 4 тисяч людей. Дуже розкидане село. Але так само занедбане, як і інші. Лікарня в тяжкому стані, за браком финансування є на межі закриття. Але є сільський пляжик.
понедельник, 14 сентября 2009 г.
Яшники
Магазин в Яшниках.
Завжди проїжджаємо Яшники по дорозі з Свиридiвки в Лохвицю. З дороги видно лише покинута автобусна зупинка і кілька хаток. Я знав сайт Наталії Бизовой, в якому описана історія цього колись великого і заможного села. От і вирішив туди з'їздити. Тепер це легко: з Свиридiвки можна викликати по телефону таксі. Приїхав я в Яшники. Відразу зайшов до магазину. Ті, що стояли там, тут же мені розповіли, що їм відомий «матеріал про село з Інтернету однієї жінки». Їхні діти роздрукували їм цей матеріал у великій кількості примірників, вони всі з ним ознайомилися. Так що увічнила Наталія Бизова це село, честь і хвала їй! Яшники дійсно спорожніле село, там залишилося близько сотні людей. Діти вчаться в школі в Лохвиці. З будівель є тільки будівля колишньої школи та сільський клуб, перебудований з церкви. І це все. Дійшов до Сулi, вірніше, до її протоки. Один житель Яшникiв мене туди провів. Але він так і не сказав мені, за кого збирається голосувати. Крутив-крутив, але конкретного імені не назвав.
Завжди проїжджаємо Яшники по дорозі з Свиридiвки в Лохвицю. З дороги видно лише покинута автобусна зупинка і кілька хаток. Я знав сайт Наталії Бизовой, в якому описана історія цього колись великого і заможного села. От і вирішив туди з'їздити. Тепер це легко: з Свиридiвки можна викликати по телефону таксі. Приїхав я в Яшники. Відразу зайшов до магазину. Ті, що стояли там, тут же мені розповіли, що їм відомий «матеріал про село з Інтернету однієї жінки». Їхні діти роздрукували їм цей матеріал у великій кількості примірників, вони всі з ним ознайомилися. Так що увічнила Наталія Бизова це село, честь і хвала їй! Яшники дійсно спорожніле село, там залишилося близько сотні людей. Діти вчаться в школі в Лохвиці. З будівель є тільки будівля колишньої школи та сільський клуб, перебудований з церкви. І це все. Дійшов до Сулi, вірніше, до її протоки. Один житель Яшникiв мене туди провів. Але він так і не сказав мені, за кого збирається голосувати. Крутив-крутив, але конкретного імені не назвав.воскресенье, 13 сентября 2009 г.
Степуки
Степуки. Библиотека.
Степуки найближче до Свиридiвки село. Пусте і безлюдне, там залишилося приблизно 150 чоловік. Там була колись річка Лаврін. Мешканці розповідають, що коли прийшли німці, то вони запитували, де ця річка, тому що у них на картах вона була позначена. Красива дорога з Степук в Свиридiвку - через ліс, повз курганів.
Бiльше фото Степук - тут.
Реабілітовані жертви комуністичного терору:
ІЛЬЧЕНКО Микола Пилипович, 1908 р., с. Степуки Лохвицького р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта початкова. Проживав у с. Степуки. Селянин-одноосібник. Заарештований 18 жовтня 1930 р. Засуджений Судовою трійкою при Колегії ДПУ УСРР 30 березня 1931 р. за ст. 19, 56-17, 54-10 КК УСРР до 7 років позбавлення волі. Реабілітований Полтавською обласною прокуратурою 11 грудня 1989 р.
ІЛЬЧЕНКО Федір Іванович, 1891 р., с. Степуки Лохвицького р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта початкова. Проживав у с. Степуки. Селянин-одноосібник. Заарештований 18 жовтня 1930 р. Засуджений Судовою трійкою при Колегії ДПУ УСРР 30 березня 1931 р. за ст. ст. 19, 56-17, 54-10 КК УСРР до 5 років позбавлення волі. Реабілітований Полтавською обласною прокуратурою 11 грудня 1989 р.
ЯРОВИЙ Андрій Семенович, 1905 р., с. Степуки Лохвицького р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта початкова. Проживав у с. Степуки. Колгоспник. Заарештований 22 грудня 1937 р. Засуджений Особливою трійкою при УНКВС Полтавської обл. 27 грудня 1937 р. за ст. 54-10 ч. 1 КК УРСР до розстрілу з конфіскацією майна. Вирок виконано 8 січня 1938 р. Реабілітований Полтавською обласною прокуратурою 13 вересня 1989 р.
ЯРОВИЙ Євдоким Ісакович, 1901 р., с. Cтепуки Лохвицького р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта початкова. Проживав у с. Степуки. Колгоспник. Заарештований 5 травня 1938 р. Засуджений Особливою трійкою при УНКВС Полтавської обл. 7 травня 1938 р. за ст. ст. 54-10 ч. 1, 54-11 КК УРСР до розстрілу з конфіскацією майна. Вирок виконано 4 червня 1938 р. Реабілітований Полтавським обласним судом 13 серпня 1958 р.
ЯРОВИЙ Іван Семенович, 1893 р., с. Степуки Лохвицького р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта початкова. Проживав у с. Степуки. Селянин-одноосібник. Заарештований 27 вересня 1930 р. Засуджений Судовою трійкою при Колегії ДПУ УСРР 30 березня 1931 р. за ст. ст. 19, 56-17, 54-10 КК УСРР до 5 років позбавлення волі. Реабілітований Полтавською обласною прокуратурою 11 грудня 1989 р.
ЯРОВИЙ Іван Федорович, 1905 р., с. Степуки Лохвицького р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта початкова. Проживав у с. Степуки. Без певних занять. Заарештований 20 вересня 1932 р. Засуджений Судовою трійкою при Колегії ДПУ УСРР 6 грудня 1932 р. за ст. ст. 54-10, 78 КК УСРР до 5 років позбавлення волі. Реабілітований Полтавською обласною прокуратурою 17 липня 1989 р.
КОБЕЦЬ Дмитро Павлович, 1872 р., с. Ступки Миргородського р-ну Полтавської обл., укра-їнець, із селян, малописьменний. Проживав у с. Ступки. Селянин-одноосібник. Заарештований 10 лютого 1930 р. Засуджений Особливою нарадою при Колегії ДПУ УСРР 2 березня 1930 р. за ст. 54-10 ч. 1 КК УСРР до 3 років заслання у Північний край. Реабілітований Полтавською обласною прокуратурою 6 березня 1990 р.
БОЙКО Павло Іванович, 1898 р., с. Степуки Лохвицького р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта початкова. Проживав у с. Степуки. Колгоспник. Заарештований 5 квітня 1938 р. Засуджений Особливою трійкою при УНКВС Полтавської обл. 11 квітня 1938 р. за ст. ст. 54-10 ч. 1, 54-11 КК УРСР до розстрілу з конфіскацією майна. Вирок виконано 31 травня 1938 р. Реабілітований Полтавським обласним судом 12 жовтня 1956 р.
КИВА Горпина Єлисеївна, 1896 р., с. Степуки Лохвицького р-ну Полтавської обл., українка, із селян, освіта початкова. Проживала у с. Степуки. Колгоспниця. Заарештована 11 грудня 1946 р. Засуджена Особливою нарадою МДБ СРСР 11 грудня 1946 р. (стаття КК не вказана) як член сім'ї зрадника Батьківщини до 5 років заслання у Казахстан. Реабілітована Полтавською обласною прокуратурою 20 червня 1989 р.
КИВА Михайло Павлович, 1894 р., с. Степуки Лохвицького р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта початкова. Проживав у с. Степуки. Колгоспник. Заарештований 30 жовтня 1937 р. Засуджений Полтавським обласним судом 15 лютого 1939 р. за ст. 54-10 ч. 1 КК УРСР до 4 років позбавлення волі з поразкою в правах на 3 роки. Реабілітований Верховним Судом УРСР 23 липня 1958 р.
КИВА Пріська Іванівна, 1922 р., с. Степуки Лохвицького р-ну Полтавської обл., українка, із селян, освіта початкова. Проживала у с. Cтепуки. Колгоспниця. Заарештована 20 травня 1947 р. Засуджена Особливою нарадою при МДБ СРСР 20 травня 1947 р. (стаття КК не вказана) як член сім'ї зрадника Батьківщини до 5 років позбавлення волі. Термін покарання відбувала у м. Талди-Курган. Реабілітована Полтавською обласною прокуратурою 20 липня 1989 р.
Степуки найближче до Свиридiвки село. Пусте і безлюдне, там залишилося приблизно 150 чоловік. Там була колись річка Лаврін. Мешканці розповідають, що коли прийшли німці, то вони запитували, де ця річка, тому що у них на картах вона була позначена. Красива дорога з Степук в Свиридiвку - через ліс, повз курганів.Бiльше фото Степук - тут.
Реабілітовані жертви комуністичного терору:
ІЛЬЧЕНКО Микола Пилипович, 1908 р., с. Степуки Лохвицького р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта початкова. Проживав у с. Степуки. Селянин-одноосібник. Заарештований 18 жовтня 1930 р. Засуджений Судовою трійкою при Колегії ДПУ УСРР 30 березня 1931 р. за ст. 19, 56-17, 54-10 КК УСРР до 7 років позбавлення волі. Реабілітований Полтавською обласною прокуратурою 11 грудня 1989 р.
ІЛЬЧЕНКО Федір Іванович, 1891 р., с. Степуки Лохвицького р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта початкова. Проживав у с. Степуки. Селянин-одноосібник. Заарештований 18 жовтня 1930 р. Засуджений Судовою трійкою при Колегії ДПУ УСРР 30 березня 1931 р. за ст. ст. 19, 56-17, 54-10 КК УСРР до 5 років позбавлення волі. Реабілітований Полтавською обласною прокуратурою 11 грудня 1989 р.
ЯРОВИЙ Андрій Семенович, 1905 р., с. Степуки Лохвицького р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта початкова. Проживав у с. Степуки. Колгоспник. Заарештований 22 грудня 1937 р. Засуджений Особливою трійкою при УНКВС Полтавської обл. 27 грудня 1937 р. за ст. 54-10 ч. 1 КК УРСР до розстрілу з конфіскацією майна. Вирок виконано 8 січня 1938 р. Реабілітований Полтавською обласною прокуратурою 13 вересня 1989 р.
ЯРОВИЙ Євдоким Ісакович, 1901 р., с. Cтепуки Лохвицького р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта початкова. Проживав у с. Степуки. Колгоспник. Заарештований 5 травня 1938 р. Засуджений Особливою трійкою при УНКВС Полтавської обл. 7 травня 1938 р. за ст. ст. 54-10 ч. 1, 54-11 КК УРСР до розстрілу з конфіскацією майна. Вирок виконано 4 червня 1938 р. Реабілітований Полтавським обласним судом 13 серпня 1958 р.
ЯРОВИЙ Іван Семенович, 1893 р., с. Степуки Лохвицького р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта початкова. Проживав у с. Степуки. Селянин-одноосібник. Заарештований 27 вересня 1930 р. Засуджений Судовою трійкою при Колегії ДПУ УСРР 30 березня 1931 р. за ст. ст. 19, 56-17, 54-10 КК УСРР до 5 років позбавлення волі. Реабілітований Полтавською обласною прокуратурою 11 грудня 1989 р.
ЯРОВИЙ Іван Федорович, 1905 р., с. Степуки Лохвицького р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта початкова. Проживав у с. Степуки. Без певних занять. Заарештований 20 вересня 1932 р. Засуджений Судовою трійкою при Колегії ДПУ УСРР 6 грудня 1932 р. за ст. ст. 54-10, 78 КК УСРР до 5 років позбавлення волі. Реабілітований Полтавською обласною прокуратурою 17 липня 1989 р.
КОБЕЦЬ Дмитро Павлович, 1872 р., с. Ступки Миргородського р-ну Полтавської обл., укра-їнець, із селян, малописьменний. Проживав у с. Ступки. Селянин-одноосібник. Заарештований 10 лютого 1930 р. Засуджений Особливою нарадою при Колегії ДПУ УСРР 2 березня 1930 р. за ст. 54-10 ч. 1 КК УСРР до 3 років заслання у Північний край. Реабілітований Полтавською обласною прокуратурою 6 березня 1990 р.
БОЙКО Павло Іванович, 1898 р., с. Степуки Лохвицького р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта початкова. Проживав у с. Степуки. Колгоспник. Заарештований 5 квітня 1938 р. Засуджений Особливою трійкою при УНКВС Полтавської обл. 11 квітня 1938 р. за ст. ст. 54-10 ч. 1, 54-11 КК УРСР до розстрілу з конфіскацією майна. Вирок виконано 31 травня 1938 р. Реабілітований Полтавським обласним судом 12 жовтня 1956 р.
КИВА Горпина Єлисеївна, 1896 р., с. Степуки Лохвицького р-ну Полтавської обл., українка, із селян, освіта початкова. Проживала у с. Степуки. Колгоспниця. Заарештована 11 грудня 1946 р. Засуджена Особливою нарадою МДБ СРСР 11 грудня 1946 р. (стаття КК не вказана) як член сім'ї зрадника Батьківщини до 5 років заслання у Казахстан. Реабілітована Полтавською обласною прокуратурою 20 червня 1989 р.
КИВА Михайло Павлович, 1894 р., с. Степуки Лохвицького р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта початкова. Проживав у с. Степуки. Колгоспник. Заарештований 30 жовтня 1937 р. Засуджений Полтавським обласним судом 15 лютого 1939 р. за ст. 54-10 ч. 1 КК УРСР до 4 років позбавлення волі з поразкою в правах на 3 роки. Реабілітований Верховним Судом УРСР 23 липня 1958 р.
КИВА Пріська Іванівна, 1922 р., с. Степуки Лохвицького р-ну Полтавської обл., українка, із селян, освіта початкова. Проживала у с. Cтепуки. Колгоспниця. Заарештована 20 травня 1947 р. Засуджена Особливою нарадою при МДБ СРСР 20 травня 1947 р. (стаття КК не вказана) як член сім'ї зрадника Батьківщини до 5 років позбавлення волі. Термін покарання відбувала у м. Талди-Курган. Реабілітована Полтавською обласною прокуратурою 20 липня 1989 р.
суббота, 12 сентября 2009 г.
пятница, 11 сентября 2009 г.
Свято знань, перше вересня 2009 року в Свиридiвцi
У минулому році в свиридівськоi школі було 6 першокласників, в цьому - тільки два.
Директор свиридівської школи, викладач біології, Михайлик Микола Iванович
вторник, 9 июня 2009 г.
Старые фото свиридовских учителей и учеников
Александр Михайлович Усенко (1941 г.рожд.) помог установить личности некоторых людей на этих старых снимках.
Фотография учеников и учителей свиридовской школы 1947 г. Слева направо – учительница Наталiя Гнатiвна Шабадiнова. Далее сидит директор школы Дмитро Митрофанович, следующая – учительница Настя Iванiвна. Третий справа в верхнем ряду - Паливода Николай Иванович (по уличному Дужаки).
Фотография учеников и учителей свиридовской школы 1947 г. Слева направо – учительница Наталiя Гнатiвна Шабадiнова. Далее сидит директор школы Дмитро Митрофанович, следующая – учительница Настя Iванiвна. Третий справа в верхнем ряду - Паливода Николай Иванович (по уличному Дужаки).
Фотография 1952 г. На земле слева направо сидят: Усенко Таня, далее Середзiна, далее - ??1-й ряд, слева направо, учителя: 1) Тетяна Олексiïвна – учитель математики; 2) жена директора школы Семешко.; 3) Шамрiй, имя и отч. не помню; 4) Вiнниченко Петро Камникович – учитель истории, завуч; 5) Семешко Микола Iванович – директор школы; 6) Шиш Настя Лукiчна – учитель; 7) Шабадiнов Семен Семенович – учитель физкультуры и военрук; 8) Соколовська Оксана Василiвна – учитель русского языка (моя мама); 9) не помню кто;
2-й ряд – ученики – слева направо, помню только 6-ю, это Анюта Чепок.
3-й ряд – ученики слева направо, 2-й – Вася; 4-я Дуся Цапко; 7-й – Микола Пугач
Добавляет Александр Паливода: на фотографии 1952 года мой сосед - Касян Шурко, третий слева в среднем ряду. И еще там Винниченко Михаил (Мышунчик).
воскресенье, 2 ноября 2008 г.
На човні по Сулi 25 серпня 1973 р.
Колись давно наприкінці Криниччины був ставочек, що з'єднувався із Сулою. До дерева прив'язували на замок човна. Одним із власників човна був Степан Мажара, що жив на відшибі, у лісі, на схилі. До нього я заходив, брав ключа і користувався човном. Добре було! А зараз немає цього ставочка. Давно немає Степана Мажари, і навіть сліду від його хати не залишилося.
пятница, 31 октября 2008 г.
Елена Шиш и Валентина Орда розповідають про життя у Свиридiвцi
Елена Шиш i Валентина Орда
...Частину худоби забрали скотовозом. Усього забрали 80 корів. На очах у людей зарізали 11 породистих поросних свиноматок – ми їх за колгоспні (!) кошти у Миргороді купували. Корови тільні, до отелу зоставалися якісь там неділі... Корів вбивали вилками на ходу. Вони падали. Люди витягали з них живих бичків, і ті підіймалися, хиталися і паслися, манюні, на вулиці на очах у всіх. А тоді знаєте що зробили? На металобрухт пустили все, що змогли. У нас були красиві, золоті ангари. Все розбили і здали на металобрухт. Сараї зрівняли із землею. У 2006 році ми зробили капітальний ремонт великого сараю, вклали 32 тисячі, а продали за 30 тисяч. Нам про це головний бухгалтер Раїса Василівна на загальних зборах доповіла, ми її примусили. Зараз вона працює бухгалтером у МТС «Цукорсервіс».
...Частину худоби забрали скотовозом. Усього забрали 80 корів. На очах у людей зарізали 11 породистих поросних свиноматок – ми їх за колгоспні (!) кошти у Миргороді купували. Корови тільні, до отелу зоставалися якісь там неділі... Корів вбивали вилками на ходу. Вони падали. Люди витягали з них живих бичків, і ті підіймалися, хиталися і паслися, манюні, на вулиці на очах у всіх. А тоді знаєте що зробили? На металобрухт пустили все, що змогли. У нас були красиві, золоті ангари. Все розбили і здали на металобрухт. Сараї зрівняли із землею. У 2006 році ми зробили капітальний ремонт великого сараю, вклали 32 тисячі, а продали за 30 тисяч. Нам про це головний бухгалтер Раїса Василівна на загальних зборах доповіла, ми її примусили. Зараз вона працює бухгалтером у МТС «Цукорсервіс».- Влада у вас є у селі?
- Є, сільський голова Семен Борисович.
- А сільські депутати, які повинні вас захищати?-
А хто їх слухає? Заславець, якщо щось йому треба, збирав виконком – все вирішували і розходилися!- А хто такий Заславець?- Анатолій Петрович Заславець був головою колгоспу «Україна», який став потім господарством «Батьківщина», а тоді ще й «Батьківщина Плюс». Як була «Україна», то десь у 2001 році згоріла контора з документами. Столи і штори витягли, а фермерські архіви згоріли. Згоріла також й нова АТС, кажуть, замкнула проводка.Деякий час Заславець працював головою райдержадміністрації, зараз він керує Лохвицьким районним відділенням АБ «Полтава банк».
- А хто сільського голову обирав?
- А хто його обирав? Люди обирали. Він купив бабусів за гречку, за крупи. Ще не встигли підрахувати голоси, а він вже приніс могорича, бо знав, що пройде.
- Але ж усі проголосували?
- Та проголосували бабусі, ми що – не знаємо?- А його другий раз обрано?- Та вже учетверте! Він вже на пенсії, його не виженеш!
среда, 29 октября 2008 г.
Перші свиридiвськи комуняки.
У 1921 р. у Свиридiвцi був створенний осередок РКП(б). Входили туди Семен Петрович Линьов*, Iлля Савич Шиш, Олексiй Ульянович Шиш, Савва Макарович Оникiєнко та Iван Сергiйович Шиш. У 1924 р. виникла комсомольська органiзацiя. Ïï очолив учитель Якiв Борисович Рiдний**. Отут слід згадати також сiльского «активiста», колишнього «червонного козака» Андрiяна Примоленного.
* Про Линьова докладніше отут
** На зорі радянської влади комсомол був чимсь начебто радикальної секти. Від комсомольця було потрібно зрадництво: зрадництво як свого народу, своїх предків, своїх батьків, і обов'язково віри їх - умовою вступу в червоні комірки був насамперед жорсткий атеїзм, підтверджуваний справою. Точніше, безбожництво, у буквальному значенню слова, що розумілося як "боротьба з релігійними забобонами».
Атеїзм був повстанням не стільки проти неба, скільки проти цілком земних речей - насамперед проти встановлених порядків, цього з'єднання ієрархії й солідарності. Цей світ більшовикам потрібно було знищити, причому не ззовні, а зсередини - зруйнувавши самі основи. Тому першою жертвою комсомолу булла религiя - а точніше, благочестя, тобто , попросту, народна моральність, заснована на шануванні "образа Божого в людині".
Саме на комсомольців була покладена основна антирелігійна, безвірницька робота, особливо на селі: комсомольці ламали церкви, труїли священнослужителів, творили різноманітні блюзнірства й скверноти. Розрахунки на дурну молодь був вірний: похабничати - справа молода, люди постарше все-таки мали поняття про деяких речах... Тому у веселі двадцяті багаття з ікон улаштовував саме комсомол.
Комсомольці зіграли помітну роль у колективізації й розкуркулюванні - одному із самих мерзенних злочинів радянської влади. Їм і тут була відведена роль виконавців особливо брудної роботи, і, насамперед , иудишей, п'ятої колони, нацькувателiв і доносителів. Вони видавали "куркулів, що ховають зерно", наводили комуністів на успішних селян, повідомляли куди треба про невдоволення.
* Про Линьова докладніше отут
** На зорі радянської влади комсомол був чимсь начебто радикальної секти. Від комсомольця було потрібно зрадництво: зрадництво як свого народу, своїх предків, своїх батьків, і обов'язково віри їх - умовою вступу в червоні комірки був насамперед жорсткий атеїзм, підтверджуваний справою. Точніше, безбожництво, у буквальному значенню слова, що розумілося як "боротьба з релігійними забобонами».
Атеїзм був повстанням не стільки проти неба, скільки проти цілком земних речей - насамперед проти встановлених порядків, цього з'єднання ієрархії й солідарності. Цей світ більшовикам потрібно було знищити, причому не ззовні, а зсередини - зруйнувавши самі основи. Тому першою жертвою комсомолу булла религiя - а точніше, благочестя, тобто , попросту, народна моральність, заснована на шануванні "образа Божого в людині".
Саме на комсомольців була покладена основна антирелігійна, безвірницька робота, особливо на селі: комсомольці ламали церкви, труїли священнослужителів, творили різноманітні блюзнірства й скверноти. Розрахунки на дурну молодь був вірний: похабничати - справа молода, люди постарше все-таки мали поняття про деяких речах... Тому у веселі двадцяті багаття з ікон улаштовував саме комсомол.
Комсомольці зіграли помітну роль у колективізації й розкуркулюванні - одному із самих мерзенних злочинів радянської влади. Їм і тут була відведена роль виконавців особливо брудної роботи, і, насамперед , иудишей, п'ятої колони, нацькувателiв і доносителів. Вони видавали "куркулів, що ховають зерно", наводили комуністів на успішних селян, повідомляли куди треба про невдоволення.
вторник, 21 октября 2008 г.
Свиридiвяни - жертви комунiстичного терору
ЦЬОМКА Андрій Євграфович, 1897 р., с. Свиридівка Лохвицького р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта початкова. Проживав у с. Свиридівка. Без певного місця роботи. Заарештований 24 вересня 1943 р. Засуджений Військовим трибуналом військ НКВС Полтавської обл. 3 лютого 1944 р. за ст. ст. 54-1, 54-10 ч. 2 КК УРСР до розстрілу з конфіскацією особистого майна; Верховний Суд СРСР 1 квітня 1944 р. змінив вирок на 10 років позбавлення волі з конфіскацією особистого майна. Реабілітований Полтавською обласною прокуратурою 7 серпня 1992 р.
ПРИМОЛЕННИЙ Андріян Матвійович, 1897 р., с. Свиридівка Лохвицького р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта початкова. Проживав у с. Свиридівка. Колгоспник. Заарештований 22 липня 1938 р. Засуджений Військовим трибуналом Харківського ВО 19 лютого 1939 р. за ст. ст. 54-2, 17-54-9, 54-11 КК УРСР до 10 років позбавлення волі з поразкою в правах на 5 років. Реабілітований Верховним Судом СРСР 8 травня 1958 р.
ПРИМОЛЕННИЙ Кирило Іванович, 1890 р., с. Свиридівка Лохвицького р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта початкова. Проживав у с. Свиридівка. Обліковець. Заарештований 30 жовтня 1937 р. Засуджений Особливою трійкою при УНКВС Полтавської обл. 23 листопада 1937 р. за ст. 54-10 ч. 1 КК УРСР до 8 років позбавлення волі. Реабілітований Полтавським обласним судом 31 березня 1962 р.
ПРИМОЛЕННИЙ Феодосій Іванович, 1886 р., с. Свиридівка Лохвицького р-ну Полтавської обл., українець, із селян, малописьменний. Проживав у с. Свиридівка. Селянин-одноосібник. Заарештований 11 вересня 1930 р. Засуджений Особливою нарадою при Колегії ДПУ УСРР 2 січня 1931 р. за ст. ст. 54-10, 78 ч. 2 КК УСРР до 3 років позбавлення волі. Реабілітований Полтавською обласною прокуратурою 26 квітня 1995 р.
БАЗИЛЕВСЬКИЙ Іван Потапович, 1877 р., с. Свиридівка Лохвицького р-ну Полтавської обл., українець, із службовців, освіта середня духовна. Проживав у с. Човно-Федорівка Зіньківського р-ну Полтавської обл. Священник. Заарештований 22 серпня 1937 р. Засуджений Особливою трійкою при УНКВС Харківської обл. 16 жовтня 1937 р. за ст. 54-10 ч. 1 КК УРСР до 10 років позбавлення волі. Реабілітований Полтавською обласною прокуратурою 11 листопада 1990 р.
АРЖАНЦЕВ Василь Якович, 1912 р., с. Свиридівка Лохвицького р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта початкова. Проживав у с. Свиридівка. Колгоспник. Заарештований 19 березня 1947 р. Засуджений Військовим трибуналом військ МВС 27 травня 1947 р. за ст. 54-1 “а” КК УРСР до 3 років позбавлення волі. Реабілітований Полтавською обласною прокуратурою 22 лютого 1994
ШИШ Василь Платонович, 1885 р., с. Свиридівка Лохвицького р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта початкова. Проживав у с. Свиридівка. Селянин-одноосібник. Заарештований 18 жовтня 1930 р. Засуджений Судовою трійкою при Колегії ДПУ УСРР 29 грудня 1930 р. за ст. 54-10 ч. 1 КК УСРР до 5 років заслання у Північний край. Реабілітований Полтавською обласною прокуратурою 28 листопада 1989 р.
ШИШ Іван Євстахійович, 1877 р., с. Свиридівка Лохвицького р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта початкова. Проживав у с. Свиридівка. Колгоспник. Заарештований 7 вересня 1937 р. Засуджений Особливою трійкою при УНКВС Харківської обл. 29 вересня 1937 р. за ст. 54-10 ч. 1 КК УРСР до 10 років позбавлення волі. Реабілітований Полтавською обласною прокуратурою 12 лютого 1990 р.
ШИШ Іван Остапович, 1874 р., с. Свиридівка Лохвицького р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта початкова. Проживав у с. Свиридівка. Селянин-одноосібник. Заарештований 18 жовтня 1930 р. Засуджений Судовою трійкою при Колегії ДПУ УСРР 29 грудня 1930 р. за ст. 54-10 ч. 1 КК УСРР до 5 років заслання у Північний край. Реабілітований Полтавською обласною прокуратурою 22 листопада 1989 р.
ШИШ Йосип Іванович, 1883 р., с. Свиридівка Лохвицького р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта початкова. Проживав у с. Свиридівка. Колгоспник. Заарештований 5 березня 1938 р. Засуджений Особливою трійкою при УНКВС Полтавської обл. 31 березня 1938 р. за ст. 54-10 ч. 1 КК УРСР до розстрілу з конфіскацією особистого майна. Вирок виконано 28 травня 1938 р. у м. Полтава. Реабілітований Полтавським обласним судом 19 липня 1958 р.
ШИШ Марія Костянтинівна, 1910 р., с. Свиридівка Лохвицького р-ну Полтавської обл., українка, із селян, освіта початкова. Проживала у с. Свиридівка. Колгоспниця. Не заарештовувалась. Засуджена Особливою нарадою при НКВС СРСР 20 жовтня 1945 р. (стаття КК не вказана) як член сім’ї зрадника Батьківщини до 5 років заслання у Казахстан з конфіскацією особистого майна. Реабілітована Полтавською обласною прокуратурою 21 квітня 1997 р.
ШИШ Микола Романович, 1909 р., с. Свиридівка Лохвицького р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта початкова. Проживав у с. Свиридівка. Селянин-одноосібник. Заарештований 18 жовтня 1930 р. Засуджений Судовою трійкою при Колегії ДПУ УСРР 29 грудня 1930 р. за ст. 54-10 ч. 1 КК УСРР до 5 років заслання у Північний край. Реабілітований Полтавською обласною прокуратурою 22 листопада 1989 р.
ШИШ Никифор Васильович, 1884 р., с. Свиридівка Лохвицького р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта початкова. Проживав у с. Свиридівка. Селянин-одноосібник. Заарештований 18 жовтня 1930 р. Засуджений Судовою трійкою при Колегії ДПУ УСРР 29 грудня 1930 р. за ст. 54-10 ч. 1 КК УСРР до 5 років заслання у Північний край. Реабілітований Полтавською обласною прокуратурою 22 листопада 1989 р.
ШИШ Олександр Платонович, 1880 р., с. Свиридівка Лохвицького р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта початкова. Проживав у с. Свиридівка. Селянин-одноосібник. Заарештований 18 жовтня 1930 р. Засуджений Судовою трійкою при Колегії ДПУ УСРР 29 грудня 1930 р. за ст. 54-10 ч. 1 КК УСРР до 5 років заслання у Північний край. Реабілітований Полтавською обласною прокуратурою 22 листопада 1989 р.
ХОМЕНКО Іван Гаврилович, 1874 р., с. Свиридівка Лохвицького р-ну Полтавської обл., українець, із селян, малописьменний. Проживав у с. Свиридівка. Хлібороб-одноосібник. Заарештований 16 жовтня 1930 р. Засуджений Особливою нарадою при Колегії ДПУ УСРР 15 лютого 1931 р. за ст. 54-10 КК УСРР до 3 років заслання у Північний край. Реабілітований Полтавською обласною прокуратурою 5 квітня 1990 р.
Головко Степан Пантелеймонович, род. в 1894 г., УССР, Полтавская обл., с. Свиридовка; украинец; образование незаконченное среднее; б/п; клуб им.Нариманова: руководитель драмкружка. Проживал: Московская обл., г. Шатура, ул. Войкова, д. 17, кв. 23. Арестован 1 декабря 1937 г. Приговорен: тройкой при УНКВД по Московской обл. 20 декабря 1937 г., обв.: контрреволюционной террористической агитации. Расстрелян 22 декабря 1937 г. Место захоронения - место захоронения - Московская обл., Бутово. Реабилитирован 12 июля 1989 г. (Источник: Москва, расстрельные списки - Бутовский полигон.)
Веклич Никонстрат Евгеньевич, родился в 1881 г., Полтавская губ., Лохвицкий уезд, Свиридовка село.; украинцы; образование начальное; агент, Ачисай рудник.. Проживал: Южно-Казахстанская обл. (Чимкентская), Туркестанский р-н, Ачисай пос.. Арестован 4 июня 1938 г. Туркестанский РО НКВД по ЮКО. Приговорен: Тройка УНКВД по ЮКО 30 сентября 1938 г., обв.: 58-6, 58-11 УК РСФСР. Приговор: ВМН Реабилитирован 26 февраля 1959 г. Военный трибунал ТурКВО. за отсутствием состава преступления
Источник: Сведения ДКНБ РК по Южно-Казахстанской обл.
ПРИМОЛЕННИЙ Андріян Матвійович, 1897 р., с. Свиридівка Лохвицького р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта початкова. Проживав у с. Свиридівка. Колгоспник. Заарештований 22 липня 1938 р. Засуджений Військовим трибуналом Харківського ВО 19 лютого 1939 р. за ст. ст. 54-2, 17-54-9, 54-11 КК УРСР до 10 років позбавлення волі з поразкою в правах на 5 років. Реабілітований Верховним Судом СРСР 8 травня 1958 р.
ПРИМОЛЕННИЙ Кирило Іванович, 1890 р., с. Свиридівка Лохвицького р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта початкова. Проживав у с. Свиридівка. Обліковець. Заарештований 30 жовтня 1937 р. Засуджений Особливою трійкою при УНКВС Полтавської обл. 23 листопада 1937 р. за ст. 54-10 ч. 1 КК УРСР до 8 років позбавлення волі. Реабілітований Полтавським обласним судом 31 березня 1962 р.
ПРИМОЛЕННИЙ Феодосій Іванович, 1886 р., с. Свиридівка Лохвицького р-ну Полтавської обл., українець, із селян, малописьменний. Проживав у с. Свиридівка. Селянин-одноосібник. Заарештований 11 вересня 1930 р. Засуджений Особливою нарадою при Колегії ДПУ УСРР 2 січня 1931 р. за ст. ст. 54-10, 78 ч. 2 КК УСРР до 3 років позбавлення волі. Реабілітований Полтавською обласною прокуратурою 26 квітня 1995 р.
БАЗИЛЕВСЬКИЙ Іван Потапович, 1877 р., с. Свиридівка Лохвицького р-ну Полтавської обл., українець, із службовців, освіта середня духовна. Проживав у с. Човно-Федорівка Зіньківського р-ну Полтавської обл. Священник. Заарештований 22 серпня 1937 р. Засуджений Особливою трійкою при УНКВС Харківської обл. 16 жовтня 1937 р. за ст. 54-10 ч. 1 КК УРСР до 10 років позбавлення волі. Реабілітований Полтавською обласною прокуратурою 11 листопада 1990 р.
АРЖАНЦЕВ Василь Якович, 1912 р., с. Свиридівка Лохвицького р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта початкова. Проживав у с. Свиридівка. Колгоспник. Заарештований 19 березня 1947 р. Засуджений Військовим трибуналом військ МВС 27 травня 1947 р. за ст. 54-1 “а” КК УРСР до 3 років позбавлення волі. Реабілітований Полтавською обласною прокуратурою 22 лютого 1994
ШИШ Василь Платонович, 1885 р., с. Свиридівка Лохвицького р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта початкова. Проживав у с. Свиридівка. Селянин-одноосібник. Заарештований 18 жовтня 1930 р. Засуджений Судовою трійкою при Колегії ДПУ УСРР 29 грудня 1930 р. за ст. 54-10 ч. 1 КК УСРР до 5 років заслання у Північний край. Реабілітований Полтавською обласною прокуратурою 28 листопада 1989 р.
ШИШ Іван Євстахійович, 1877 р., с. Свиридівка Лохвицького р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта початкова. Проживав у с. Свиридівка. Колгоспник. Заарештований 7 вересня 1937 р. Засуджений Особливою трійкою при УНКВС Харківської обл. 29 вересня 1937 р. за ст. 54-10 ч. 1 КК УРСР до 10 років позбавлення волі. Реабілітований Полтавською обласною прокуратурою 12 лютого 1990 р.
ШИШ Іван Остапович, 1874 р., с. Свиридівка Лохвицького р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта початкова. Проживав у с. Свиридівка. Селянин-одноосібник. Заарештований 18 жовтня 1930 р. Засуджений Судовою трійкою при Колегії ДПУ УСРР 29 грудня 1930 р. за ст. 54-10 ч. 1 КК УСРР до 5 років заслання у Північний край. Реабілітований Полтавською обласною прокуратурою 22 листопада 1989 р.
ШИШ Йосип Іванович, 1883 р., с. Свиридівка Лохвицького р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта початкова. Проживав у с. Свиридівка. Колгоспник. Заарештований 5 березня 1938 р. Засуджений Особливою трійкою при УНКВС Полтавської обл. 31 березня 1938 р. за ст. 54-10 ч. 1 КК УРСР до розстрілу з конфіскацією особистого майна. Вирок виконано 28 травня 1938 р. у м. Полтава. Реабілітований Полтавським обласним судом 19 липня 1958 р.
ШИШ Марія Костянтинівна, 1910 р., с. Свиридівка Лохвицького р-ну Полтавської обл., українка, із селян, освіта початкова. Проживала у с. Свиридівка. Колгоспниця. Не заарештовувалась. Засуджена Особливою нарадою при НКВС СРСР 20 жовтня 1945 р. (стаття КК не вказана) як член сім’ї зрадника Батьківщини до 5 років заслання у Казахстан з конфіскацією особистого майна. Реабілітована Полтавською обласною прокуратурою 21 квітня 1997 р.
ШИШ Микола Романович, 1909 р., с. Свиридівка Лохвицького р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта початкова. Проживав у с. Свиридівка. Селянин-одноосібник. Заарештований 18 жовтня 1930 р. Засуджений Судовою трійкою при Колегії ДПУ УСРР 29 грудня 1930 р. за ст. 54-10 ч. 1 КК УСРР до 5 років заслання у Північний край. Реабілітований Полтавською обласною прокуратурою 22 листопада 1989 р.
ШИШ Никифор Васильович, 1884 р., с. Свиридівка Лохвицького р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта початкова. Проживав у с. Свиридівка. Селянин-одноосібник. Заарештований 18 жовтня 1930 р. Засуджений Судовою трійкою при Колегії ДПУ УСРР 29 грудня 1930 р. за ст. 54-10 ч. 1 КК УСРР до 5 років заслання у Північний край. Реабілітований Полтавською обласною прокуратурою 22 листопада 1989 р.
ШИШ Олександр Платонович, 1880 р., с. Свиридівка Лохвицького р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта початкова. Проживав у с. Свиридівка. Селянин-одноосібник. Заарештований 18 жовтня 1930 р. Засуджений Судовою трійкою при Колегії ДПУ УСРР 29 грудня 1930 р. за ст. 54-10 ч. 1 КК УСРР до 5 років заслання у Північний край. Реабілітований Полтавською обласною прокуратурою 22 листопада 1989 р.
ХОМЕНКО Іван Гаврилович, 1874 р., с. Свиридівка Лохвицького р-ну Полтавської обл., українець, із селян, малописьменний. Проживав у с. Свиридівка. Хлібороб-одноосібник. Заарештований 16 жовтня 1930 р. Засуджений Особливою нарадою при Колегії ДПУ УСРР 15 лютого 1931 р. за ст. 54-10 КК УСРР до 3 років заслання у Північний край. Реабілітований Полтавською обласною прокуратурою 5 квітня 1990 р.
Головко Степан Пантелеймонович, род. в 1894 г., УССР, Полтавская обл., с. Свиридовка; украинец; образование незаконченное среднее; б/п; клуб им.Нариманова: руководитель драмкружка. Проживал: Московская обл., г. Шатура, ул. Войкова, д. 17, кв. 23. Арестован 1 декабря 1937 г. Приговорен: тройкой при УНКВД по Московской обл. 20 декабря 1937 г., обв.: контрреволюционной террористической агитации. Расстрелян 22 декабря 1937 г. Место захоронения - место захоронения - Московская обл., Бутово. Реабилитирован 12 июля 1989 г. (Источник: Москва, расстрельные списки - Бутовский полигон.)
Веклич Никонстрат Евгеньевич, родился в 1881 г., Полтавская губ., Лохвицкий уезд, Свиридовка село.; украинцы; образование начальное; агент, Ачисай рудник.. Проживал: Южно-Казахстанская обл. (Чимкентская), Туркестанский р-н, Ачисай пос.. Арестован 4 июня 1938 г. Туркестанский РО НКВД по ЮКО. Приговорен: Тройка УНКВД по ЮКО 30 сентября 1938 г., обв.: 58-6, 58-11 УК РСФСР. Приговор: ВМН Реабилитирован 26 февраля 1959 г. Военный трибунал ТурКВО. за отсутствием состава преступления
Источник: Сведения ДКНБ РК по Южно-Казахстанской обл.
воскресенье, 19 октября 2008 г.
З історії. Німці були незадоволені грабежами, улаштованими свиридiвцями
Німці ввійшли в Київ 1 березня 1918 р.
22 сiчня 1918 р. радянська влада дiйшла до Свиридiвки. В березнi в повiтi вже з’явилися роз’ïзди кайзерiвських нiмецьких вiйськ. Нiмци примусили свиридiвцiв оплачувати контрибуції власникам, майно яких было пограброване або знищене. Так, свиридiвцям присудили виплатити 21 тис. крб. пану Волошину. Вiн ранiше був мировим суддею, мав у селi десять будинок. По дорозi на Голiнку стояв побудований ним великий паровий млин. То цю споруду, а також клуню з хлiбом хтось пiдпалив, i вони згорiли. (В.I.Посухов).
22 сiчня 1918 р. радянська влада дiйшла до Свиридiвки. В березнi в повiтi вже з’явилися роз’ïзди кайзерiвських нiмецьких вiйськ. Нiмци примусили свиридiвцiв оплачувати контрибуції власникам, майно яких было пограброване або знищене. Так, свиридiвцям присудили виплатити 21 тис. крб. пану Волошину. Вiн ранiше був мировим суддею, мав у селi десять будинок. По дорозi на Голiнку стояв побудований ним великий паровий млин. То цю споруду, а також клуню з хлiбом хтось пiдпалив, i вони згорiли. (В.I.Посухов).
пятница, 17 октября 2008 г.
Лучанский мост через Сулу, 6 сентября 2008 г.
Мы приехали из Свиридовки к Лучанскому мосту через Сулу. Здесь, прямо у опор моста, купаются, загорают.
При въезде в село Луку, сразу после моста, стоит недостроенный "замок". Лет 15 стоит, и там так никто и не живет. (Лука — село в Україні, Лохвицькому районі Полтавської області. Населення становить 1480 осіб.)
Река Сула, вид с моста.
Я на фоне прекрасного вида на Сулу. 
Подписаться на:
Сообщения (Atom)